Кельменці

    Володимир Захарович Крупко народився 14 жовтня 1935 року. Батько - Крупко Захар Васильович, мати – Крупко Марія Григорівна мали п’ятеро дітей. Володимир – найстарший. Часто любив Володя відвідувати своїх дідуся Георгія та бабусю Лукерію. У 1944 році навесні, коли хлопчик якраз був у дідусевій хаті, один із німецьких солдатів, які покидали тоді Кельменеччину, подарував малому губну гармошку, яка стала першим серйозним інструментом у його житті. Пізніше на зароблені гроші він купить у Чернівцях з батьком справжню, дорослу, клавішну, найкращу для нього тоді гармошку, з якою не розлучатиметься ніде, а вже особливо на вечорницях, де молодий музикант був у центрі уваги. Такі гармошки були тоді у Кельменцях всього у трьох господарів. Музику Володимир відтворював спочатку на слух. Та батьки вважали, що професія музиканта не може бути серйозною. Тому Володя у 1954 році вступає у Хотинський ветеринарний технікум. Тут хлопець стає активним учасником самодіяльності. Створює хор, мріє про фестивалі. На щастя юнака, у Хотині відкривається музична школа і її директор Л. Сєльський пропонує йому вступити на курси баяніста. У цей час юнак написав вірш про Хотин.
    А перші спроби віршування припадають на період навчання у школі. А було це так. Вчителька російської мови Валерія Львівна зробила безпідставне зауваження Володимиру. Воно мало б адресуватися братові. Образа вилилася у рядках : „Чтоб обвинить меня напрасно, ума не надо много. Ясно?” Як не дивно, та саме за ці рядки Володя отримав п’ятірку.
    У 1963 році В. Крупко повертається у рідні Кельменці, які дуже змінилися і вразили його своєю ілюмінацією. Під цими враженнями він пише вірш-пісню „Мої рідні Кельменці”, мелодія якої на довгі роки стає позивними містечкового радіо.
    Довгий час Володимир Захарович працював у кельменецькому будинку культури. Створював хори на професійному рівні. Та найбільша радість його життя - це робота з дітьми. Адже з 1961 року він музичний керівник дитячого садка.
    Знають у містечку В. З. Крупка як композитора і автора пісень „Синьоока мавка”, „Ти до мене прийшла”, „Мамина пісня”, „Спогад”, „Не стало мами”, „Дума про батька”, „Моліться щиро, Ярославни”, „Прощавай, наш дитячий садок”, „Йдемо до школи”, „Кельменецький вальс”, „Три зорі”.

МАМИНА ПІСНЯ

Як часто Ви, мамо, ночами не спали,
Стару одежину латали для нас,
А ранками в школу щодня виряджали
І свій материнський давали наказ:

- Учіться, учіться,
учіться, сини, на відмінно!
Хай буде незмінною
Заповідь ця.

Щоби і в найтяжчі
Хвилини в житті неодмінно
Був світлим ваш розум
І добрі серця.

В незнані дороги нас юність водила.
Солдатської служби пробив уже час.
Ви щедро правицею нас охрестили,
Тамуючи сльози шептали наказ:

- Служіть Батьківщині,
Синочки, служіть на відмінно!
Хай буде священною заповідь ця.

Хай матір небесна
Вам сили пошле неодмінно,
Щоб стали несхитними
Ваші серця.

Тепер в нас у кожного різні турботи.
Буває нечасто навідуєм Вас.
І знову, коли спішимо на роботу,
То чуємо той же незмінний наказ:

- Працюйте. Працюйте,
працюйте, сини, на відмінно!
Хай буде довічною
Заповідь ця.

Бо доля щаслива
Приходить тоді неодмінно.
Як в творчім натхненні
Співають серця.



КЕЛЬМЕНЕЦЬКИЙ ВАЛЬС

У вечірній тиші промінь сонця згас.
Музика нас кличе на святковий вальс.
І кружляють пари в чарівнім вінку.
Спогади доносять музику дзвінку.

ПРИСПІВ
Кельменецький вальс
У вечірній час
Кличе в коло нас
Кельменецький вальс.
Кельменецький вальс
Знов чарує нас, кельменецький вальс,
Кельменецький вальс.

Тут співала юність нам дзвінких пісень.
І зростала мужність кожен Божий день.
Та стежки життєві повели нас в світ...
Спогади розквітли, мов каштанів цвіт.

ПРИСПІВ.

А сьогодні знову ми зібрались всі
І квітує місто у новій красі
Музика лунає у вечірній час,
Кличе нас з тобою на святковий вальс.